Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІ

1932 р., 7 лютого – повідомляється, що в Шестовиці відбулися загальні збори колгоспників двох артілей, де ухвалено об’єднати два колгоспи в один – колгосп “Ленінський шлях”.

1932 р., 23 березня – у сільбуді знаходиться радіо, завідувачем працює Головач.

1932 р., 30 березня – районна газета “Червоний стяг” друкує статтю, де вказано: “Куркулі та куркульські агенти й досі ще почувають себе дуже спокійно й добре в с. Шестовиці… Куркулі мають величезну заборгованість з усіх видів платежів. Куркульська агітація спричиняється до того, що збір насінфондів проходить неприпустимо мляво. Не дивно, що колективний рух на селі не розгортається, що село ледве мало до останнього часу 30 відс. колективізації. Нещодавно в допомогу найкращим активістам приїхали до села культ бригади РІНО та райкому фізкультури. Буксирні бригади з активістів села Андріївка та Слабина розгорнули широку масову роботу серед колгоспників та одноосібників про колективізацію, про підготовку до весняної посівкампанії. Є також зростання колективних лав – з 30 до 37 відс.”.

1932 р., 18 та 22 квітня – повідомляється, що колгосп 16 квітня почав масову оранку. Три колгоспні бригади змагаються поміж себе, організоване громадське харчування, комсомол з учнями утворили культбригаду, вийшов перший номер бригадних польових газет. На сівбі відзначається бригада на чолі з К. Ткачем.

1932 р., 8 та 13 травня – сількор Міх з Шестовиці у своєму виступі зазначив, що “геть незадовільно виконують пляни посіву ранніх культур одноосібники с. Шестовиці”. Повідомляється, що в колгоспі на фермі вирощують 100 телят.

1932 р., 30 травня – районна газета “Червоний стяг” заносить на Чорну дошку колгосп за “ганебне відставання в сівбі – 38,3 %”. Відзначаються “ударники 3-ої більшовицької сівби” на сівбі: Семен Кругол, Д.С. Миколаш, Л.С. Міх, С.К. Мекшун, М.М. Ткач, К.М. Ткач, І. Ліс, П.Я. Міх, Т.З. Підгорець, Г.Д. Дундар.

1932 р., 3 та 5 червня – повідомляється, що в Шестовиці посівну компанія “злочинно зривають в одноосібному секторі”.

1932 р., 8 липня – з статті сількора Міха: “Я, сількор с. Шестовиці Міх П.Т., передплатив позику “4 вивершальний” на 125 відс. місячного утримання та викликаю піти за моїм прикладом селькорів Заліського (Слабин), Полуяна (Киїнка), Нака (Янівка)”.

1932 р., 6 серпня – з протоколу загальних зборів у колгоспі “Ленінський шлях”: “Присутньо 150 чоловік. Постановили: плян хлібозаготівлі на колгосп на 1932 рік затвердити в цілому при чому визнати що в цьому році жіто вимерзло на 43 %, обрати комісію в складі т. Мукасія С., Граба П. та Сизу Марфу, якій доручіть виявіть валову продукцію по жіту й в разі коли сума валової продукції буде нізька порушіти клопотання перед відповідними організаціями про зменшення пляну по жіту”. Головою колгоспу працює Поклад ¹¹³.

1932 р., 10 серпня – відбулись загальні збори виборців села. Присутньо 78 мешканців села. З протоколу зборів: “Прийняття плану хлібозаготівлі та сінозаготівлі. Постановили: згідно голосування за те, щоб плян приняти як по хлібу так і по сіну показало: за те щоб плян приняти в цілому було голосів 29, а проти 2, а тому загальні збори вважають плян принятий в цілому… в кількості жита 298 га посіву озимини” ¹¹⁴.

1932 р., 15 серпня – з статті “Підсилюють темпи обмолоту”: “Річний плян хлібозаготівель колгосп прийняв цілком. Колгоспники постановили підсилити темпи обмолоту з тим, щоб достроково виконати серпневі завдання по хлібозаготівлі, і до 15 річниці жовтня виконати й перевиконати річний плян. Колгосп вже здав державі хліб червоною валкою та готує другу потужну червону валку”.

1932 р., 20 серпня – з статті “Рішуче натиснути на куркулів”: “Шестовицька сільська рада ганебно відстає з виконанням хлібозаготівель. Здає хліб лише колгосп. Куркульсько-заможницька верхівка села не виконує твердих завдань. Є випадки продажу купкулями хліба на базарі… Куркуль агітує проти пляну хлібозаготівель, осінньої сівби, проте віе не зазнає відсічі”.

1932 р., 28 серпня – повідомляється, що колгосп має 195 га луків, але “з виконанням пляну сінозаготівлі кепсько: колгосп з 284 центнери за пляном здав 30, а одноосібники замість 540 центнерів здали лише 75 цнт”.

1932 р., 3 вересня – повідомляється, що в колгоспі засіяль льону 64 га, з цієї кількості колгоспники засіяль 46 га, одноосібники 18 га.

1932 р., 11 вересня – “Начальник Черниговской обласной РКМ… сообщил о чрезвычайных происшествиях… 11 сентября…Той же ночью трое неизвестных обстреляли в с. Шестовицы колхозников Петра Рыбалку, Аникея Куцого, Степана Акуленка… еще в июне-июле… в Шестовице убили председателя Халия, также местного жителя Куцого, председательствовавшего в Анисове”. (В. Шкварчук. Голодомор 1932 – 33 годов на Черниговщине. – Чернигов, 2000. – С. 3, 14).

У тіж часи трапився в Шестовиці навіть “бабій бунт”: “натовп селян, близько 500 осіб, “переважно жінок”, напав на бригаду, що вилучала майно у куркуля, відібрала всі речі і побила бригаду” (Голодомор 1932 – 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. – Чернігів, 2008. – С. 173).

1932 р., 13 вересня – повідомляється, що на сівбі озимини відзначається літній колгоспник Каленик Мекшун, йому 65 років, він є зразком свідомості, ударного виконання своїх обов’язків.

Газета друкує пояснення Всеукраїнської сільськогосподарської академії, що “стан сухої погоди не є перешкодою до широкого розгортання засіву озимини… Не чекаючи на дощі, треба сіяти в сухий грунт… Виконання засівних завдань у визначені від ЦК КП(б)У термін є запорука найкращих врожаїв”.

1932 р., 13 жовтня – з виступу голови сільради Шульги: “Шестовицький колгосп свій плян з хліба виконує сумлінно. Колгосп… справді йде більшовицьким шляхом, закінчуючи хлібозаготівлі. А як село виконало плян хлібозаготівлі? На 26 відс. Одноосібний сектор села свій плян з хліба ледве спромігся виконати на 9 відс.”.

1932 р., 23 жовтня – з листа селянина Сизона Власа до райвиконкому: “Звертаюсь до Вас з великим проханням розглянути мою заяву та дати мені належной допомоги в моїй справі. А саме. В 1931 році в жовтні місяці мені Шестовицька сільська рада довела тверде завдання по всім отрослям сільськогосподарських компаній. Я все виконав зокрема картоплі що було мені доведено 320 пудів, де я не як не мав змоги віконати таке завдання. Мене за це роскулачили, вигнали з хати але ж я не знаю за що? Я по соцстану був середняк мав землі до революції лише тільки 8,5 гектара їдців 9 душ було. Земля від мене не очуждалася, крім тільки каменіли мою лучу на плоху мені. Найманої праці в мене не було ніколи, машин теж не було. Пояснівши все ж своє положення в останяму слова я прошу звернути на мене особисту увагу як на селянина не письменного і середняка плотившего всі податки державі акуратно й чесно доки не довели мені тверде завдання. Просто кажучі полічили що та сільрада тепер я не маю змоги виплачувати таки податки як в цьому році по твердому завданню 64 крб. сільськогосподарського податку крім самообкладання. Хліб заготівлі жита 40 пудів, разом культур 60 пудів. Ось видно з цього що сільрада обдурила райвиконком напмсали що нібито до революції було 19 га землі в мене та вітряк. Цього в мене нічого не було. Крим що я зазначал 8,5 га землі. А тому я прошу щоб зняти з мене тверде завдання та впустити мене із моєй сім’єю в мою хату бо мені нема де життя”.

З характеристики сільради на Сизона: “має хату з сіньми та коморою, 2 хліви, клуню, 2 корови, 2 коней, злосно ставиться до виконання всіх політично-господарських кампаній. В 1927 році уперто ставився проти землеустройства зриваючи його”.

За невиконання твердого завдання в 1931 році (картоплі 259 пудів, зерна 11 п 38 ф та олійнасіння 7 п) райвиконком затвердив продаж майна Сизона, а саме хату з сіньми та коморою, клуню, 2 хліви, коня, віз. З протоколу пленуму сільради від 19 жовтня 1931 р.: “за невиконання хлібозаготівлі оштрафувати в 1 кратному розмірі за Законом ВУЦВКу в сумі 550 крб.” ¹¹⁵.

1932 р., 25 жовтня – районна газета “Червоний стяг” занесла на Чорну дошку список одноосібників злісних змивачів хлібозаготівлі с. Шестовиця: Павло Нагорний, Іван Сиводід, Данило Кругол, Лазар Якуга, Василь Бешун.

1932 р., 2 листопада – на засіданні пленуму сільради з посади голови сільради за бездіяльність знимають Т.П. Шульгу та обирають І.М. Поклада ¹¹⁶.

1932 – 1933 рр. – не оминув Голод і Шестовиці – за даними державного архіву Чернігівської області по актових записах про смерть громадян, які заповнювалися в сільрадах, ці страшні роки забрали життя 95 жителів села (ДАЧО. – ф. Р-9022. – Оп. 1. – Спр.131,132; свідчення очевидців;  газета «Червоний стяг», №304, 25 жовтня 1932 р.).

У липні 1933 р. рукою працівника сільради в документах зроблено записи про смерть двох людей від голоду – Завальна Явдоха Сидорівна та Кругол Зінаїда Минівна (Голодомор 1932 – 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. – Чернігів, 2008. – С. 173).

1933 р., 15 квітня – газета партосередку та робіткому Котівської МТС Чернігівської приміської смуги “Колгоспна перемога” повідомляє, що бригади Дудара та Березнянського визнано кращимі на весняній сівбі.

1933 р., 21 квітня – газета “Колгоспна перемога” друкує статтю “За підрив сівби – до права”, де зазначається: “Виїзна сесія нарсуду Козлянського підрайону розглянула справу Зуба Макара, селянина с. Шестовиця. Зуб поширював релігійну антирадянську агітацію, наводячи різні витяги з євангелія. Свою шкідницьку роботу Зуб спрямовував на те, щоб підривати господарсько-політичні кампанії, які провадяться на селі. Головно, Зуб намагався зірвати весняну сівбу. Сам він відмовився сіяти ярові культури, а насіння своє розтринькав. Виїзна сесія народного суду засудила Зуба Макара до позбавлення волі в далеких краях на 5 років та виселити за межі УРСР на 3 роки з поразкою в правах на 3 роки. Крім того суд присудив стягти з Зуба 1000 крб. штрафу на користь державі”.

1933 р., 21 травня – на засіданні Чернігівського міськпарткомітету знято з роботи голову сільради Балашова, який напився в день релігійного свята, що вплинуло на виконання плянів весняної сівби. На його місце рекомендовано Брея (Голодомор 1932 – 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. – Чернігів, 2008. – С. 173).

1933 р., 14 червня – газета “Колгоспна перемога” повідомляє, що колгосп “ганебно відстає в садінні тютюну”.

1933 р., 16 червня – газета “Колгоспна перемога” друкує рапорт голови колгоспу Беліча, голови сільради Брея та секретаря парторганізації Красківського про закінчення в Шестовиці сівби ярих культур.

1933 р., 29 липня та 14 серпня – газета “Колгоспна перемога” друкує матеріал про змагання колгоспників, одноосібників та громадських організацій Слабинської та Шестовицької сільрад на уборці урожаю.

1933 р., 29 серпня – газета “Колгоспна перемога” друкує рапорт голови колгоспу Беліча, голови сільради Красківського та секретаря парторганізації Альперта про 100 % виконання поставки хліба державі по колгоспу.

1933 р., 11 вересня – газета “Колгоспна перемога” повідомляє, що сільська рада відстає у виконанні плану 3 кварталу з м’ясопоставки.

1933 р., 17 вересня – колгосп закінчив осінню сівбу на 453 га.

1933 р., 2 жовтня – голова колгоспу Беліч та сільради Красковський премійовані за дострокове виконання хлібопоставки та виконання в термін осінньої сівби.

1934 р., 22 серпня – обласна газета “Більшовик” повідомляє, що колгосп “не дбає про здачу державі добротного, кондиційного зерна… здав на приймальний пункт зерно з 24 проц. вогкості”.

1934 р., 29 серпня та 11 вересня – обласна газета “Більшовик” повідомляє: “Команди підшефного Чернігівському обласному управлінню державної безпеки колгоспу “Ленінський шлях” цими днями мали зустріч із фізкультурниками ксаверівського колгоспу (Вінницька область). Зустріч відбулася на стадіоні Ксаверівки. Розігрувалися три види спорту – футбол, волейбол і городки… Лише по городках перемогли вінничани. Треба сказати, що спортивне товариство “Динамо” чимало зробило для запровадження фізкультури серед колгоспників колгоспу… Стадіон, що його збудовано при активній допомозі “Динамо” в с. Шестовицях, став улюбленим місцем для всіх колгоспників. У перших числах вересня на цьому стадіоні відбудеться полу фінальна зустріч між командами київських і чернігівських колгоспників по всіх видах легкої атлетики”.

1934 р., 8 вересня – обласна газета “Більшовик” повідомляє, що колгосп не здав жодного кілограма насіння льону державі.

1934 р., 30 вересня – повідомляється, що на честь 1-ї обласної колгоспно-радгоспної олімпіади “фізкультурний колектив колгоспу готує велику червону валку картоплі”.

1934 р., 6 жовтня – обласна газета “Більшовик” друкує два фото спортивних змагань на шестовицькому стадіоні – гри у волейбол та скраглі.

1934 р., 8 жовтня – обласна газета друкує матеріал де зазначається, що в Шестовиці зміцнюється фізкультурний колектив, відзначається літній колгоспник Панас Кулик, який добре грає в городки, організовано волейбольну команду та відбулась товариська зустріч з командою одеських спортсменів.

1934 р., 9 та 10 жовтня – на І-й колгоспно-радгоспній спартакіаді Підгорний з Шестовиці зайняв друге місце з бігу на 100 м, відзначилися шестовицькі гребці на аутригерах у змаганні з бобровичанами, волейбольна команда війшла у фінал змагань та поступилась шостинській команді.

1935 р., 28 березня – обласна газета “Більшовик” до третього обласного з’їзду колгоспників-ударників друкує фото та статтю завідуючої свинотоварної ферми Мотрі Салівон “Відчого залежить порядок на фермі”.

1935 р., 23 червня – друкується фото директора школи Грищенка.

1935 р., 27 серпня – на колгоспній спартакіаді Чернігівської приміської смуги першість в забігах на 100 м здобув комсомолець з Шестовиці Іван Кот, а серед дівчат – Віра Сергієчко. Відзначився у стрибках у довжину Олександр Куліш – 4 м 85 сан.

1935 р., 30 серпня – у виступі голови Чернігівської міської ради Сібіряка відзначається, що в Шестовиці “виявили велику активність в готуванні до нового навчального року”.

1935 р., 18 листопада – обласна газета “Більшовик” друкує фото монтажа та пуску в Шестовиці 6 листопада електростанції. Також друкується фото ініціаторів побудови електростанції секретаря КСМ комітету облуправління НКВС Добровольського, Кушніра та Колоса. Друкується стаття “Осяяне лампочкою Ілліча”. У матеріалах зазначається, що вже три роки комсомольська організація обласного управління НКВС шефствує над селом Шестовиця. Електрострум у той день прийшов до 87 хат кращих колгоспників, школу, кооператив, сільраду. “Завдяки чудовим турботливим шефам, тут утворено хату-родильню, лазню, колбуд, дитячі ясла, придбали бібліотеку, спорудили стадіон…”. 10 листопада в селі виступили з виставою актори Чернігівського обласного театру ім. Т.Г. Шевченка.

1935 р., 8 та 28 грудня – друкується фото учнів-відмінників Юрка Савости та Трохима Барабаша, які займаються в організованому спочатку навчального року авіамодельному гуртку; фото учнів-відмінників Ганни Міх та Вані Сокола.

1935 р., 17 грудня – згідно постанови Чернігівського облвиконкому за кращу організацію допомоги школам у 1935 р. премійован голова культсекції Шестовицької сільради М. Грищенко.

1936 р. – у селі відкрито ФАП, працює фельдшер Трейтяк, до 1943 рю працював Іван Філіпченко, який під час бомбардувань загинув разом із сім’єю ¹¹⁷.

1936 р., 11 листопада – обласна газета “Більшовик” повідомляє: “Комсомольці і молодь с. Шестовиці готуються до пушкінських днів. Вони вже прослухали дві доповіді – “Життя і творчість О.С. Пашкіна”, “Лірика Пушкіна”. За дні підготовки наочно зріс попит на твори письменника. Особливо старанно вивчають твори Пушкіна учні та піонери школи. В 7 класі організовано літературний гурток, який опрацьовує зараз поему “Євгеній Онегін”. В молодших класах проведено бесіди про життя і творчість О.С. Пушкіна. Крім того, прочитані окремі казки Пушкіна”.

1937 р., 21 серпня, 1 та 7 жовтня – районна газета “Червоний прапор” повідомляє, що колгосп “ганебно відстає у хлібоздачі державі”, “з кварталу у квартал зриває 100 проц. Надходження до райфінвідділу прибуткового податку”, виконав план зяблевої оранки лише на 10,7 проц.

1937 р., 28 та 30 серпня – обласна газета “Більшовик” друкує фото сівби озимих у колгоспі та ланкової-стахановки Галини Мукосій.

1937 – 1941 рр. – під час проведення виборів до Верховних Рад СРСР, УРСР, обласної, районної та сільських рад Шестовицька виборча дільниця діє в межах колгоспу “Ленінський шлях” з центром у приміщенні сільського клубу (1937 р., 30 жовтня). Виборчі комісії очолювали: Іван Леонтієвич Мнівець від комуністичної організації Чернігівського району (1938 р., 16 травня), Федір Кіндратович Підгорець від профспілки працівників держустанов (1939 р., 30 жовтня), Миколо Федорович Кондрашевський від профспілки працівників початкової та середньої школи (1939 р., 3 листопада), Миколо Іванович Седлєр від комуністичної організації Чернігівського району (1939 р., 5 листопада), Яків Давидович Непомнящий від профспілки працівників споживчої кооперації Чернігівського району (1941 р., 4 листопада).

1937 р., 14 та 22 листопада – на загальних зборах громадян села кандидатом у депутати до Ради Союзу СРСР висунуто Голову Ради Народних Комісарів СРСР В.М. Молотова. Згодом 270 колгоспників на своїх зборах вітають згоду секретаря Чернігівського обкому КП(б)У О.Д. Міха та секретаря буринського райпарткому І.К. Титаренка балотуватися по Чернігівський виборчій окрузі у депутати до Ради Союзу і Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

1938 р., 6, 8, 12 лютого та 1 березня – районна газета “Червоний прапор” повідомляє, що колгосп не закінчив засипки всіх насінних фондів, спостерігаються часті крадіжки сіна зі скирт, правління колгоспу не займається справою підготовки до весни, існують недоліки по будівництву свинарника та годівлі корів. На загальних зборах 5-ї бригади колгоспники взяли на себе ряд стахановських забов’язень. Головою колгоспа працює А.А. Бешун.

1938 – 1940 рр. – продавцем у крамниці від київського ССТ працює М. Силівон (1938 р., 14 лютого), а продавець Й.А. Ткач “товар, який привозиться до крамниці… ховає… його зараз же під прилавок і продає тільки тим, кому він сам хоче” (1940 р., 18 березня).

1938 р., 23 лютого та 10 березня – колбудом завідує С.К. Мекшун, бібліотекою – М. Насінник, бібліотека складається з 2040 книжок. На початку року створений автогурток (керівник І.Ф. Нагорний), однак він не діє.

1938 р., 10 та 18 березня – у колгоспі “й досі не відремонтовані 37 возів, 3 сівалки… з 15 парникових рам ще жодної не заклали”. У статті “Злодії не покарені” зазначається, що коли колгоспники їздили до “Заготзерна” за посівним вівсом для колгоспу, вони там вкрали 113 кг жита.

1938 р., 20 березня та 12 жовтня – районна газета “Червоний прапор” повідомляє: “в колгоспі… за допомогою шефів куплено динамомашину, але вона через два місяці зіпсувалась. Правління колгоспу відправило динамомашину ремонтувати до електростанції і через рік її забрали в колгосп не відремонтованою”. У статті “Електростанцію відремонтувати” зазначається, що вулиці села були освітлені. У 1936 р. відправляють на ремонт динамомашину, “у колгоспі теж є двигун, має можливість обслуговувати електростанцію, але Граб не дає на це дозволу”.

1938 р., 2 червня та 10 серпня – у колгоспі “борються за одержання високих, сталінських врожаїв”, однак 15 тонн зібраних огірків гниє в сараї.

1938 р., 25 – 27 серпня – на першій районній колгоспній спартакіаді сільські спортсмени стали призерами ¹¹⁸.

1938 р., 2 вересня – районна газета “Червоний прапор” повідомляє, що на першій районній колгоспній спартакіаді команда з колгоспу с. Шестовиця зайняла друге місце.

1938 р., 12 вересня та 1 грудня – колгосп (голова Граб) має план посіву 580 га озимини, працює три трактори з котівської МТС, але колгосп “ганебно відстає у виконанні політично-господарської кампанії”. “Особливо недозволено зривають м’ясопоставки одноосібники сіл… Шестовиці, які не виконали і 50 процентів плану і не ліквідували заборгованості за 1937 рік”.

1939 р., 8 квітня – у статті “Виконують норми на 175 проц.” Відзначаються орачі В.С. Сиводід, Т.Ф. Рибалко, Андрій Бешун, Є.М. Нагорний.

1939 – 1940 рр. – районна газета “Червоний прапор” друкує матеріал про незадовільну роботу сільського клубу (1939 р., 24 червня), завідувачем працює М.П. Граб (1940 р., 28 квітня).

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІІ

1955 – 1966 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що колгосп виконав два плани по здачі льонотрести (1955 р., 3 листопада); колгосп серед перших у районі розпочав роздільне збирання нового урожаю (1956 р., 20 липня); стаття зоотехніка В. Лугіни “Тваринники колгоспу “Ленінський шлях” борються за півмільйона літрів молока” (1957 р., 8 лютого); перевиконав завдання по заготівлі і закупки молока (1958 р., 18 червня); друкується велика стаття “Забезпечимо інтенсивну відгодівлю худоби”, про зобов’язання тваринників колгоспу (1959 р., 27 травня); відзначаються здобутки колгоспників по продажу молока державі (1960 р., 23 квітня); для колгоспної гусеферми артіль серед перших у районі придбала гусенят (1960 р., 24 травня); матеріал “Шестовицькі тваринники прискорюють виробництво м’яса” (1960 р., 15 вересня); друкується великий матеріал С. Степанка і М. Дея “Шестовичани виходять на перший рубіж”, про трудові здобутки колгоспників (1962 р., 20 жовтня); з статті: “У шестовицькому колгоспі луки придеснянські і придніпровські. Таких не знайдеш у жодному колгоспі. У Шестовиці картопля, буряки добре родять. Артіль непогано займається виробництвом м’яса. За це можно й похвалити. Але у виробництві молока та продажу його державі справи невтішні” (1964 р., 10 вересня); стаття голови колгоспу Ф. Корнієвського “В нас, у Шестовиці” про те, як у колгоспі будували новий млин (1966 р., 26 листопада).

1956 – 1959 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що колгоспна каса взаємодопомоги організувала голярню для обслуговування колгоспників. Відзначається, що “ тепер колгоспники мають у своєму селі культурне побутове обслуговування” (1956 р., 9 травня);

друкується повідомлення Ф. Саливона “Колгоспна каса взаємодопомоги”, де зазначається: “При колгоспі “Ленінський шлях” працює каса взаємодопомоги (голова Н. Сердюк). Каса надає допомогу членам грошовими позиками та продуктами. На її рахунку близько 13 тисяч карбованців. Більше 200 колгоспників вступили в члени каси. В цьому році колгоспна каса взаємодопомоги надала одноразову допомогу інвалідам Великої Вітчизняної війни для придбання протезів та протезного взуття – по 200 карбованців Ф. Саливону та В. Силі, по 160 карбованців А. Шостаку та М. Лавриненку. По 250 карбованців було видано Ф. Соколу та А. Сему для санаторного лікування. Крім грошової допомоги на лікування, каса взаємодопомоги видає гроші для спорудження хат. На ці потреби видано 4.800 карбованців. Безоплатну допомогу в розмірі 200 карбованців одержали сім’ї загиблих воїнів Є. Сокол, С. Садова, Г. Зуб та інші. Для кращого обслужування колгоспників каса разом з правлінням колгоспу відкрила перукарню, доход від якої поступає на її рахунок” (1956 р., 22 липня);

із листа скарбника каси взаємодопомоги Ф. Селівона: “Зараз уже нараховується 214 чоловік”(1957 р., 15 березня);

у листі Ф. Селівона “Колгоспники в найкращих здравницях країни” зазначається: “за рахунок каси взаємодопомоги та колгоспних коштів правління артілі “Ленінським шляхом” придбало путівки в санаторій на суму 8.500 карбованців. Нещодавно побували в здравницях сонячного Криму колгоспники Дмитро Селівон та Андрій Ткач. Інвалід Великої Вітчизняної війни Федір Сокіл лікувався в Сосновському санаторії “Маяк”. Зараз відпочиває в Криму колгоспний коваль Микола Попович” (1959 р., 7 червня).

1956 р., 25 липня – бухгалтер О. Вітун у статті “Грошові аванси на трудодні” повідомляє: ”Регулярно одержують грошові аванси на трудодні колгоспники артілі “Ленінський шлях”. За п’ять місяців уже видано 220 тисяч карбованців, з розрахунку по 4 карбованці на трудодень. Окремі сім’ї трудівників на польових роботах і на фермах виробили багато трудоднів. На них вони одержали великі суми авансу. Сім’я Григорія Дундара одержала 2206 карбованців, Михайло Лавріненко – 1112, свинарка Ганна Миклаш на вироблені трудодні – 2183 карбованців авансу”.

1956 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують фото тракториста Івана Заверняя та комбайнера Миколи Короткого за роботою (1956 р., 27 липня); бригадирів комсомольських бригад Михайла Ширая та Михайла Підгайного (1956 р., 29 липня); ланкової Параски Головач, колгоспниці Мотрі Ткач та ланкової Ольги Міх (1956 р., 1 серпня); доярок О. Ліс та О. Сапун, телятниці О. Нагорної (1958 р., 7 березня);  свинарок Ганни Миклаш та Ганни Куліш (1958 р., 6 квітня); льон з колгоспу доставлено на Киселівський льонозавод (1960 р., 24 вересня); курганне силосування люпину в колгоспі (1962 р., 10 серпня); телятниці Галини Ткач та свинарки Ольги Кругол (1962 р., 20 жовтня); телятниці Галини Ткач (1962 р., 31 жовтня); доярки Марії Іванівни Івко (1963 р., 18 січня); шофера Василя Поповича (1963 р., 1 серпня); ланкової Надії Дрижак (1964 р., 4 січня); секретар парткому колгоспу Л.М. Годун з членами правління обговорює план внесення мінеральних добрив (1964 р., 4 лютого); голови колгоспу Ф.В. Корнієвского (1964 р., 13 лютого та 5 грудня); телятниць Харитини Дрижак та Ганни Ткач (1964 р., 13 серпня); будівельники Чернігівського міжколгоспбуду споруджують приміщення для молодняка на 300 голів (1964 р., 27 серпня); голова колгоспу Ф.В. Корнієвський обговорює з членами правління план роботи на наступний день (1964 р., 29 вересня); випускниць школи Олександри Якуги та Марії Куліш на косовиці (1966 р., 25 червня); ланкового комсомольсько-молодіжної ланки Михайла Колесника (1976 р., 23 вересня; 1977 р., 16 квітня); тваринниць Марії Микитівни Дрижак, Ольги Василівни Нагорної, Марії Дмитрівни Лавріненко, Ольги Григорівни Бешун (1976 р., 16 грудня); заступника бригадира тракторної бригади Петра Феодосійовича Ширая, який заочно навчається на четвертому курсі Ніжинського технікуму механізації сільського господарства (1977 р., 22 січня); головного агронома Володимира Михайловича Британа (1 лютого, 16 квітня); агронома Любов Райської (19 лютого); зоотехніка Валентини Василівни Сиводід (7 квітня); тракториста Петра Сердюка (16 квітня).

1956 р., 27 липня – комсомольську організацію колгоспу за хороші успіхи в заготівлі кормів нагороджено Почесною грамотою обкому комсомолу.

1956 р., 10 серпня – до колгоспників завітали шефи – працівники обласного товариства сліпих.

1957 – 1982 рр. – медалями ВСГВ та ВДНГ СРСР за досягнення у сільському господарстві нагороджені: малою срібною медаллю Михайла Михайловича Шарого – бригадира і секретаря комсомольської організації колгоспу (1957); телятницю О.Г. Бешун (1973); бронзовою медаллю – телятниці О.П. Зуб та М.Н. Кирда (1973); телятниці О.Г. Бешун, О.Х. Дрижак, М.Д. Лавріненко, М.Г. Льодова (1974); колгоспники Г.М. Ткач та О.М. Шило (1982).

1957 р., 8 травня – друкується Звернення комсомольців і молоді колгоспу “Ленінський шлях” до всіх комсомольців і молоді району про змагання у створенні міцної кормової бази для тваринництва.

1957 – 1964 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують цифрові показники змагання колгоспу “Ленінський шлях” з колгоспом імені Молотова (с. Киїнка) (1957 р., 26 травня); імені Щорса (с. Киїнка) (1958 р., 3 вересня); друкується фото та текст виступу голови колгоспу Ф. Корнієвського “Будемо наздоганяти анисівців” на районній нараді передовиків сільського господарства (1960 р., 14 січня); стаття П. Зінчука “У двох сусідів” , про хліборобські справи у колгоспах імені Щорса (с. Киїнка) та “Ленінський шлях” (1960 р., 28 травня); імені Куйбишева (с. Ладинка) (1962 р., 10 липня); колгосп “Ленінський шлях” (голова колгоспу Ф.В. Корнієвський) змагається з слабинським колгоспом ім. Фрунзе (1963 р., 23 березня, 6 червня), друкується матеріал “Шестовиця – Слабин” (1963 р., 25 червня); стаття М. Ляшка “У двох сусідніх артілях” про хід жнив у колгоспах ім. Войкова (М.-Коцюбинське) та “Ленінський шлях” (1964 р., 11 серпня).

1957 – 1964 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкує матеріали про село: у статті Ф. Селівона “Село Шестовиця сьогодні” зазначає: “Колгосп став невпізнаним. В господарстві є 183 дійні корови, 944 голови свиней, понад 600 – овець. Село будується. Тільки за два останні роки тут споруджено 16 нових будинків, криті залізом, або шифером. Рідко знайдеш хлібороба, в якого не було б мотоцикла, або велосипеда. Багато колгоспниць придбали швейні машини. Зросла культура села: збудовано клуб на 300 місць. Чимало жителів має власні радіоприймачі. Великий попит в селян на меблі, одяг і інші побутові речі” (1957 р., 23 серпня); стаття Ф. Селівона “Баня на фермі” (1959 р., 12 липня); з статті “Шестовиця – Сивки”: “Шестовиця багата на сади. В кожного колгоспника є хоч невеличкий садок, який він любовно доглядає: дерева обкопані, підживлені” (1964 р., 11 червня).

1958 р., 1 січня – у статті інструктора райкому КП України П. Малецького “Колгосп електрифікується” зазначається: “В минулому році колгосп “Ленінський шлях” придбав устаткування для електростанції. Зараз розпочинаються роботи по електрифікації села. Обладнується приміщення під електростанцію. Електрика буде застосована в колгоспному виробництві: на очистці зерна, переробці кормів та інших трудомістких процесах на тваринницьких фермах, освітить будинки колгоспників, ввійде в їх побут. До 1 травня заплановано повністю електрифікувати вже всі виробничі приміщення і подвір’я колгоспу”.

1958 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують матеріали про трудівників села: нарис П. Зінчука “Молода, завзята”, про телятницю Ольгу Нагорну (1958 р., 24 січня); фото та стаття Ф. Борисенка “Перехідний вимпел у Ольги Нагорної” (1959 р., 28 червня); стаття Ф.  Саперного “Про тих, хто був у перших рядах”, про хліборобів колгоспу (1958 р., 20 червня); стаття П. Михайлова “Чесний труд це і є подвиг”, про ланкову Марію Льодову (1959 р., 21 листопада); у рубриці “Люди трудової слави” друкується фото та стаття Ф. Борисова “Його називають бійцем семирічки”, про тваринника Дмитра Ткача, колишнього учасника великої Вітчизняної війни, нагородженого орденами Слави І та ІІ ст., Червоної Зірки, двома медалями “За відвагу” (1960 р., 18 жовтня); стаття В. Мироненка “Славні трудівниці”, про телятниць Ольгу Нагорну, Ольгу Страх, Галину Ткач та Марію Льодову (1961 р., 15 серпня); стаття голови групи народного контролю колгоспу В. Лугина “Дозорці на вахті” (1966 р., 5 липня); стаття М. Льодового “Тракторист колгоспу – умілець”, про механізатора Миколу Яковича Ткача (1977 р., 19 лютого).

1958 – 1963р. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” у статті помічника бухгалтера Ф. Саливона “Буде і в нас електрика й радіо” зазначає: “Якщо в 1956 році було одержано 1 мільйон 600 тисяч карбованців прибутку, то в минулому вже мали 2,5 мільйони. Тільки від тваринництва одержали більше мільйона. Тепер колгосп авансує на трудодень по 6 карбованців, виділив значну суму коштів на будівництво і культурні потреби. На загальних зборах колгоспники вирішили в цьому році електрифікувати село, ферми, механізувати трудомісткі процеси. Уже придбано устаткування електростанції і побудовано приміщення для неї, зараз проводиться підготовка до пуску. Для радіофікації села буде збільшено потужність радіовузла сусіднього колгоспу імені Фрунзе... і проведено звідти лінію до нас” (1958 р., 31 січня);

у статті голова колгоспу Ф. Корнієвського зазначається: “За минулий рік тільки грошовий доход склав 2 мільйони 500 тисяч карбованців. Половина його – від тваринництва. Зараз в колгоспі нараховується 700 голів великої рогатої худобу, 1000 свиней, 900 овець. В 1958 році ми поставили перед собою завдання... одержати не менше 3 мільйонів 500 тисяч карбованців доходу” (1955 р., 22 квітня );

у статті Ф. Селівона “Мільйон від льону” повідомляється: “в цьому році льон вирощувався на 100 гектарній площі, урожай становив по 4 центнери насінні і по 22,5 трести одержали з кожного гектара, 225 тонн трести пішло в середньому номером 2. Від реалізації льону колгосп одержав понад мільйон карбованців доходу” (1959 р., 5 листопада);

із статті голови колгоспу Ф. Корнієвського “Доб’ємось дальшого розвитку всіх галузей господарства”: “Тільки від льону надійшло в колгоспну касу 1.232,8 тисячі карбованців. Від тваринництва колгосп одержав 1 мільйон 511 тисяч карбованців доходу. Від усіх галузей громадського господарства за 11 місяців одержали 3 мільйони 344 тисячі карбованців. Таким чином, по доходах в обчисленні на гектар землі майже наздогнали такий передовий колгосп в районі, як “Новий шлях”. Крім спорудження необхідних господарський будівель пробурим свердловину для забезпечення села водою. В цьому році буде прокладено водопровід” (1960 р., 1 січня); стаття Ф.В. Корнієвського “Зростає економіка артілі” (1961 р., 16 вересня); трудівники шестовицького і сивківського колгоспів об’єднались в одне багатогалузеве господарство. Тепер в сільськогосподарській артілі є не тільки придеснянські заплави, а й придніпровські. Об’єднану артіль очолив спеціаліст сільського господарства Корнієвський Ф.В. (1963 р., 29 січня); стаття Ф.В. Корнієвського “Роздуми про вірні шляхи” про приєднання відсталих колгоспів та плани на майбутнє (1963 р., 15 жовтня); матеріал “Зрушення намітились” про справи в колгоспі: “Щодо загального доходу колгоспу, то вже зараз він становить 640 тисяч карбованців, а до кінця року буде близько 900 тисяч” (1963 р., 2 листопада).

1958 р., 25 квітня – повідомляється, що в колгоспі з 1957 р. діє пункт штучного запліднення тварин, де техніком працює Костянтин Сиводід, який пройшов спеціальне навчання при Довжицькій державній станції.

1958 – 1977 рр. – на колгоспній сцені виступили з виставою артисти обласного музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка (1958 р., 30 травня); самодіяльні митці киїнського сільського клубу (1959 р., 28 листопада); учасники художньої самодіяльності місцевої восьмирічної школи дали концерт (1961 р., 4 березня); з виставою “Циганська любов” артисти Харківського театру музичної комедії (1977 р., 23 серпня).

1958 – 1963 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що “збулась і давня мрія завідуючої Шестовицької бібліотекою Ганни Суярко. На обидва лотерейні білети випали виграші: швейна машина і 20 карбованців. Тепер Ганна обов’язково навчиться шити” (1958 р., 1 червня); стаття М. Веремейчик “Бібліотека на замку”, завбібліотекою Д.С. Туз (1963 р., 23 лютого).

1958 – 1966 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують матеріали про житлове будівництво: у статті Ф. Селівона “Росте економіка і добробут села” зазначає: “Тільки в нинішньому році більше 10 колгоспників побудували добротні будинки. Уже справили новосілля сім’ї хліборобів Степана Осаулка, Миколи Ребенка, Андрія Нагорного, Петра Ткача, тракториста Михайла Ледового, Івана Сиводіда, Федора Дрижака і багатьох інших” (1958 р., 30 липня); з статті Ф. Селівона “Колгоспники будуються”: “побудували й перейшли цього літа в нові житла хлібороби Іван Селівон, Оксана Веремій, Дмитро Ткач, Євдокія Потапенко, Федір Число, Василь Жук та чимало інших. В день Жовтневих свят справлятимуть новосілля Федос Міх, Федір і Костянтин Кругол та Олексій Мекшун” (1959 р., 29 жовтня); з статті А. Рожаліна, В. Грабовецького “Михайло Павлович вселяється в новий дім”: “Ні, не порахуєш: новоселів – півсела. Хороша ознака зростання економіки артілі і добробуту її трудівників… В селі тепер телевізор не дивина: у багатьох вечорами сяють голубі екрани… замість грубок водяне опалення в будинках… ми ж втрьох працюємо в артілі: я – механізатором, дружина й сестра – на фермі доярками. За місяць 300 – 400 карбованців разом заробляємо. Та й колгосп допоміг. І ось до Нового року – новий дім… Повертається молодь у рідне село, одружується, оселяється… в минулому році доходи артілі зросли більш як на 20 процентів. Їх приносять в артільну касу такі культури, як льон, картопля. Доходне й тваринництво. Спеціалізація м’яса вивела його на шлях швидкого зростання” (1966 р., 1січня).

1958 – 1963 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє у статті городника П. Осаулка “Подяка школярам” про допомогу надану школярами у збиранні овочів на колгоспних полях (1958 р., 17 жовтня); директор школи А. Гулай (1961 р., 11 березня; 1963 р., 28 вересня); у статті Н. Бажанової “Юні дослідники” йдеться про роботу пришкільних ділянок під керівництвом вчителя біології Олександа Миколайовича Лавріненка (1963 р., 28 вересня).

1958 р., 19 жовтня – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що колгосп придбав апаратуру для радіовузла і закінчуються роботи по радіофікації села.

1958 р., 12 листопада – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує статтю Ф. Селівона “Змагання братів” другої та третьої бригад Олексія та Федора Дрижаків (1958 р., 12 листопада); стаття П. Маленького “У бригадах братів Олексія і Федора Дрижаків” (1959 р., 4 лютого).

1958 р. – встановлено державний заказник місцевого значення “Коровель”, ланд., 50 га, ділянка цінного соснового лісу, віком понад 60 років, на крутосхилах над заплавою ріки Десни, місце давніх поселень людини епохи бронзи та курган-могила ІХ – Х ст. ¹³⁰

1959 р., 25 січня – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що в селі нещодавно засяяли лампочки Ілліча.

1959 р., 4 лютого – хлібороби колгоспу одностайно назвали своїм кандидатом до обласної ради першого секретаря райкому КПУ Василя Йосиповича Глушка.

1959 р., 25 лютого – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що при колгоспі відкрито ощадну касу, “з дня відкриття її вкладниками каси стали 193 колгоспники. Число їх і суми вкладів зростають”.

1959 – 1972 рр. – друкується стаття Ф. Селівона “Настя Селівон і Галина Зуб – кращі листоноші” (1959 р, 29 квітня), відкрито поштове відділення (1971), першим завідувачем працює Галина Миколаївна Мирошко, згодом К.М. Марченко, а з 1972 р. Олександра Федорівна Коспаренко ¹³¹.

1960 р., 14 січня – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що у центрі села розпочато буріння свердловини для артезіанського колодязя. Ці роботи ведуться під керівництвом майстра Чернігівської РТС Пустовойта. Завершується буріння другої свердловини, де цією роботою керує колгоспник Павло Підгайний; у листі колгоспника А. Попович “Колгосп розцвітає” повідомляється: “Вже прокладено близько одного кілометра водопровідних труб і встановлено п’ять колонок” (1961 р., 28 лютого).

1960 – 1964 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують матеріали про Шестовицьку сільську раду: тримає першість у змаганні сільрад району по продажу молока державі (1960 р., 31 травня); стаття голови сільради І. Поповича “Особистий приклад і діловитість” (1964 р., 29 вересня).

1961 – 1991 рр. – на районну Дошку Пошани за досягнуті трудові здобутки занесено: Ф.В. Корнієвський – голова колгоспу (1961, 1963); О.С. Селивон – ланкова (1961); Г.Д. Ткач – телятниця (1961, 1964); І.П. Сиводід – комбайнер (1964, 1965); Д.В. Ткач – скотар (1965); В.М. Лугін – зоотехнік (1966); М.Т. Савоста – доярка (1966); Г.Л. Число – агроном (1966); П.Ф. Нагорний – чабан (1966); А.Я. Сердюк – чабан (1966); С.С. Сапун – ланкова (1968); У.П. Ткаченко – ланкова (1968); І.П. Заверняй – комбайнер, ланковий механізованої ланки (1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1978); М.І. Крутик – голова колгоспу (1971, 1972, 1974, 1975); М.Г. Колесник ланковий механізованої ланки по вирощуванню картоплі (1973, 1974, 1975, 1979, 1980); І.Л. Бешун – ланковий механізованої ланки (1975, 1976, 1977, 1978); Г.М. Сапун – завідуюча комбінатом комунальних підприємств (1976) та приймальниця комплексно-приймального пункту (1980); О.Г. Брик – директор школи, пропагандист парторганізації колгоспу (1978); О.Ф. Колесник – завідуючий магазином продтовари села Шестовиці (1980); М.Ф. Шестак – оператор по вирощуванню телят (1981); В.Ф. Садовий – водій (1983); Є.Д. Сокіл – інженер по техніці безпеки (1983); В.В. Сапун – ланковий механізованої ланки по вирощуванню льону (1986); В.Т. Заліська – завідувачка продуктовим магазином (1988); П.Ф. Ширай – бригадир тракторної бригади (1989); В.В. Сиводід – технік штучного запліднення корів (1991).

1963 р., 2 лютого – планується, що село одержить у другому кварталі електроенергію від Чернігівської ТЕЦ.

1963 р., 5 жовтня – у рубриці “Люби і знай свій рідний край” друкується стаття М. Вечоріна про Шестовицю “найдавніше із сіл”.

1964 – 1966 рр. – районна газета “Шляхом комунізму” друкує статтю секретаря паркому колгоспу Л. Годуна “Будні нашого парткому” (1964 р., 4 липня); статтю секретаря парторганізації колгоспу Г. Числа “Бойовитіше, оперативніше” про черговий випуск колгоспної стінної газети “За урожай” (1966 р., 23 червня).

1965 – 1970 рр. – встановлено надгробок на братській могилі червоноармійців, які загинули в 1919 р.; пам’ятні знаки (1945, 1947) на 3-х братських могилах радянських воїнів, загиблих в 1943 р. при визволенні села. У 1970 р. відкрито меморіал Слави в пам’ять про воїнів-односельців, полеглих (169 чол.) під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. ¹³²

1966 р., 3 лютого – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що колгосп “Ленінський шлях” має 646 га лісу, “кожного року в лісі треба проводити санітарну вирубку 65-гектарної дільниці… артіль може заготовляти щороку 353 кубометри хмизу, мало товарної деревени, дров”.

1967 р. – у колгоспі 9 вантажних машин, 11 тракторів, 7 зернових та 12 картопляних комбайни, працює млин на переробці зерна.

На березі Десни біля Шестовиці на відстані 2 км діє зупинка для річкових катерів ¹³³.

1970 –